Львівський  обласний Будинок вчителя провів ZOOM-конференцію та цикл вебінарів на підтримку педагогічних працівників закладів дошкільної освіти щодо запровадження концептуальних ідей Державного стандарту дошкільної освіти до навчання та виховання дітей дошкільного віку з метою формування життєво-компетентної особистості на тему «Домінанта освітнього напрямку — «Гра дитини»». 

Доповідач – викладач кафедри педагогіки ЛОІППО Максимів Оксана Михайлівна. 

Гра має бути головною діяльністю дітей дошкільного віку. У ній діти можуть висловлювати свої думки, приміряти рольові моделі, зростати психологічно та розвивати емоційний інтелект.

Хоча багато дорослих усвідомлюють цінність дошкільного дитинства та значення гри в ньому, але вони часто замінюють вільну гру іншою діяльністю, що має її ознаки, наприклад, заняттям у формі гри. Деякі діти мають замало часу на гру, інші – недостатньо матеріалів, а хтось – забагато втручань із боку дорослих.

Право на гру зафіксовано в статті 31 Конвенції ООН «Про права дитини», яка ратифікована Україною в 1997 році. У 2013 році Комітет ООН із прав дитини, аби розтлумачити та надати державам орієнтири для впровадження деяких статей Конвенції на практиці, затвердив Генеральний коментар №17 до статті 31 про право дитини на відпочинок, дозвілля, гру, розважальні заходи, культурне життя та мистецтво.

«Гра – це будь-яка поведінка, діяльність чи процес, ініційовані, контрольовані та структуровані самими дітьми. Вона відбувається, коли й де би не виникла така можливість».

Основні характеристики гри, про які йдеться в документі ООН:

• позитивні емоції, радість;

• непередбачуваність та виклик;

• гнучкість та відсутність результату.

Важливими в цьому визначенні є слова: «…контрольована та структурована самими дітьми…». Ігрові технології навчання та, ба більше, «заняття у формі гри» нічого спільного з ними не мають, оскільки їхня мета – досягти певних дидактичних цілей. Такі заняття позбавлені головного – ініціативи, власного вибору та самостійності дитини.

Оновлений Базовий компонент дошкільної освіти, який на початку 2021 року затвердило МОН, одним з освітніх напрямів має «Гру дитини» та визначає її ключову роль у житті дитини дошкільного віку.

Проте на практиці часто все інакше. У дитсадках та в родинах відбувається надмірна інтенсифікація інтелектуального розвитку дитини та збільшення кількості занять, є брак гнучкості в плануванні та жорстка регламентація режиму дня дітей.

Що дорослі можуть зробити, щоби забезпечити право дитини на гру:

1.  Виділити час. Дослідження свідчать, що якісна вільна гра розпочинається через 20–25 хвилин після її початку. Тож час, відведений для гри, має бути не меншим 60 хвилин поспіль.

2.  Організувати простір. У дитини має бути доступ до матеріалів та простору. Переобтяженість групових і дитячих кімнат габаритними меблями, які мають лише одне призначення, не стимулюють дитину до пошуку. Адже з ігровим модулем «Лікарня» нічого, окрім як грати в лікаря, не залишається. Натомість, картонні коробки різних розмірів, шматки тканини, палиці, дошки можуть сьогодні стати потягом, а завтра – кінотеатром чи магазином.

3.  Не заважати грі власними втручаннями. Коментар дорослого під час захопливого конструювання з камінців: «Порахуй, скільки камінців!» чи «Сонечко має бути жовтого кольору» під час малювання – зводить нанівець ініціативу та бажання розвивати гру далі.

4.  Зайняти позицію того, хто спостерігає, або помічника, якщо в цьому є потреба. Творчість, уява та ініціативність активізуються в грі, коли немає інструкцій до дії, оцінок діяльності, спроб спрямувати гру «в потрібний напрям» чи нав’язування результатів.