Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічку пам’яті жертв голодоморів 1921–1922, 1932–1933, 1946–1947 років. Це наш моральний обов’язок перед загиблими співвітчизниками. Правда про Голодомор-геноцид повертається в пам’ять народу, стає його болем, реквіємом і символом незламності українського народу.

Перед українським суспільством стоїть завдання глибоко переосмислити причини, характер, масштаби трагедії, увічнити пам’ять мільйонів наших загиблих співвітчизників.

Голодомор 1932–1933 років став найбільшою трагедією в історії України ХХ століття. Акт геноциду проти українців – свідомі заходи вищого партійного керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним. Ворог розраховував на придушення українського національно-визвольного руху і фізичне знищення українських селян. Зламати Україну для більшовиків означало багатократно посилити свою владу і продемонструвати іншим союзним республікам, що з ними можна зробити будь-що.

Заперечення Голодомору як акту геноциду стало складовою нової державної ідеології рф, яка значною мірою орієнтована на глорифікацію радянського періоду історії та виправдання злочинної діяльності тоталітарних «вождів». У своїх спробах заперечити ознаки геноциду росія неодноразово вживала фактично ту саму систему аргументації, яку використовували в радянський період, намагаючись заперечити антиукраїнську природу Голодомору. Російські дипломати щоразу намагалися довести світовій спільноті, що у 1932–1933 роках від голоду загинули не лише українці, а й представники інших національностей. На їхню думку, цей факт не давав підстав стверджувати про наявність у радянської влади цілеспрямованої політики винищення саме етнічних українців.

Умисний, спланований Сталіним і реалізований членами більшовицької партії, Голодомор 1932–1933 років в Україні досі не визнаний ООН геноцидом українського народу, передбаченим Конвенцією ООН «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього».

Голод 1932–1933 років став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив їхній природний генетичний фонд, призвів не тільки до демографічних, а й до морально-психологічних змін у свідомості нації.

Про прямі втрати українців від Голодомору 1932-1933 років говорить статистика. Станом на 1932 рік населення УСРР становило 34,5 млн. 6 січня 1937 року закінчився всесоюзний перепис, який зафіксував 27,9 млн. Отже, пряма втрата становить 6,6 млн українського населення без урахування природного приросту.

Історики незалежної України намагаються донести до світової громадськості страшну правду про Голодомор 1932–1933 років, найбільш масовий терор голодом у світовій історії. Репресивні дії радянської влади з насильницького вилучення всіх продуктів харчування у 1933 році були спрямовані проти українського селянина, який не прийняв політики колективізації, індустріалізації, продрозгортки, знищення приватної власності на землю. Представники України тривалий час наводять переконливі науково обґрунтовані факти, на основі яких Голодомор (терор голодом) слід розглядати як геноцид українського народу. Більшовики прагнули колонізувати Україну російським населенням, щоби змінити етнографічну природу.

Лаконічним і переконливим є твердження колишнього голови Асоціації дослідників голодоморів Левка Лук’яненка: «…велика кількість документів доводить: Москва навмисно спланувала і здійснила голодомор в Україні, щоб приборкати національно-визвольний рух, зменшити кількість українців та розбавити український етнос московитами і тим запобігти в майбутньому боротьбі українців за вихід із-під влади Москви».

                                                                         Богдан Левик, доктор історичних наук, директор РНОЦ «Голодомор, голокост,                                                                                                   міжнаціональний діалог» НУ«Львівська політехніка»

Детальніше на сайті lpnu.ua.

Тепер, в час повномасштабної війни рф проти України, бачимо чергове намагання росії знищити український народ, українську політичну націю. Терплячи поразку за поразкою від героїчних Збройних Сил України, рашисти сфокусували свою лють на мирному населенні.  Вони не шкодують ані ракет, ані бомб руйнуючи житлові будинки, вбиваючи жінок, дітей, людей похилого віку, знищуючи економіку, а також українську освіту і культуру — рівняють із землею школи, університети, театри, пам'ятки архітектури, об'єкти культурної спадщини, грабують музеї. Серією масованих ударів по інфраструктурних об'єктах, що прокотилася по всій Україні, вони прагнуть, як і в тридцяті роки минулого століття, голодом і холодом знищити українців. Та марна їхня передсмертна агонія. Їм не вдасться залякати нас. Не вдасться повторити історію Голодомору. Українці — незламна нація!

На очах у всього світу українці чинять героїчний супротив ворогу, виборюючи свою Свободу, своє право жити в незалежній демократичній Україні. І цього разу світ не стоїть осторонь, а активно підтримує нескорений український народ у його боротьбі з печерним рашизмом.

Україна вистоїть і переможе! І кожен день наближає нас до Перемоги! Слава Україні! І її Героям — слава!