Випускник аспірантури китаєць Ше Сяньнін успішно захистив українською мовою дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії у Національному університеті «Львівська політехніка».

До Львова Ше Сяньнін приїхав шість років тому, після завершення бакалаврату в університеті провінції Хенань. Спочатку його зарахували на підготовче відділення, де він вивчав українську мову. Потім вступив до магістратури на прикладну механіку, а після її завершення – до аспірантури, хоча коли їхав в Україну, то чіткого наміру залишатися тут в аспірантурі не мав.

«З-поміж країн, у яких я міг навчатися, а це Україна, Білорусь, Молдова, Азербайджан, Казахстан, вибрав саме Україну, тому що тут добре готують інженерів-механіків. І я знав, що в Україні дуже гарно. Дізнався, що у Львівській політехніці є хороша база з моєї спеціалізації», – розповідає Ше Сяньнін.

Для цього йому як іноземцеві довелося виграти грант на навчання від Китайського стипендійного центру. Отож він отримав китайську стипендію і бюджетне місце (і теж стипендію) у Львівській політехніці.

Науковий керівник Ше, завідувач кафедри робототехніки та інтегрованих технологій машинобудування, професор Вадим Ступницький згадує, що китайська сторона до надання гранту мала дуже ретельні підходи: вивчала тематику наукових зацікавлень потенційного наукового керівника, спрямування, в якому він працює, публікації, ознайомлювалася з лабораторною базою університету.

Ше розповідає, що роки його перебування в Політехніці були цікаві й насичені. Рівнем навчання задоволений, адже кафедральні лабораторії добре обладнані, комп’ютери наповнені сучасними програмами. Ше Сяньнін охоче брав участь у міжнародних конференціях, писав статті, зокрема до видань, що належать до баз даних Scopus, а також до міжнародних фахових видань.

Тема дисертації молодого науковця – «Підвищення ефективності механічного оброблення деталей з титанових сплавів на основі імітаційного моделювання процесу формоутворення». Саме китайська сторона рекомендувала Ше, щоб його дисертаційне дослідження було пов’язане з темою оброблення титанових сплавів.

У Львівській політехніці Ше Сяньнін охоче долучився до викладання китайської мови в Лінгвістично-освітньому центрі університету, а також започаткував співпрацю з Львівською торгово-промисловою палатою. Хлопець зізнається, що українська мова йому дається дуже нелегко, однак коли їхав до України, то навіть не сумнівався, що мусить вивчити її, адже розумів, що знання мови – єдиний шлях зануритися в середовище країни, де навчатиметься, освоїти ментальність і культуру її мешканців.

Ше Сяньнін любить гуляти старовинними вуличками Львова, захоплюється його архітектурою. Відвідав майже всі львівські музеї й храми, охоче ходить на вистави Львівського театру опери і балету імені Соломії Крушельницької . 

Коли в Україні почалася війна, то батьки Ше щодня наполягали, аби він повертався додому. Але він запевняв їх, що тут усе добре, що Політехніка працює.

«Правда, у перші два місяці на вимогу китайської сторони виїхав до Угорщини, а потім, як тільки стало можливим, без вагань повернувся до Львова. Мій друг у Китаї працює журналістом, то я давав йому кілька коментарів про те, що насправді відбувається в Україні, пояснював йому, яка тут ситуація»,– згадує Ше Сяньнін.

Професор Ступницький додає, що Ше від самого початку війни щедро донатить на ЗСУ. І робив це навіть тоді, коли був в Угорщині.

Ше Сяньнін планує наразі працювати у Львівській політехніці, однак залишатися тут надовго наміру не має, адже хоче повернутися на батьківщину і працювати там викладачем.

За матеріалами сайту НУ «Львівська політехніка».