Як зробити так, аби в найгарячіші точки до наших захисників можна було безпечно доставити все необхідне? Команда із Попелівського ЗЗСО І-ІІІ рівнів Бориславської міської ради Львівської області запропонувала свою розробку, яка допомогла би вирішити цю проблему.

«Робот-кур'єр» — це стартап, який став фіналістом проєкту розвитку молодіжного підприємництва «Сприяння розвитку молодіжного підприємництва серед ВПО», реалізованого Tech StartUp School Національного університету «Львівська політехніка» у рамках грантової співпраці з проєктом USAID «Говерла» та за підтримки Львівської ОВА.

Учениці 7 класу Плекан Анастасія, Матюшко Сніжана, Матійцьо Анна, Зеленяк Анастасія та їхній вчитель Мар'ян Романович Унятицький розповіли, як їм вдалось розробити робота, поділились планами та пояснили, чому робототехніка — це важливо та корисно.

=== Як виникла ідея створити такого робота?

— Ми довго думали, як ми можемо допомогти нашим захисникам і вирішили, що робот-кур'єр, який без людських втрат зможе доставляти необхідні речі у важкодоступні місцевості, стане їм у нагоді, — пояснила Анастасія Зеленяк.

— Мій тато військовий, ми консультувались із ним та його колегами щодо необхідності такого робота та обов'язкових параметрів, які він повинен мати. Вони сказали, що такий помічник допоможе безпечно довозити все необхідне у гарячі точки, оскільки машини часто потрапляють під обстріли, в результаті чого багато людей гинуть або отримують важкі поранення, —додала Анастасія Плекан.

=== Чим особливий ваш робот? Які переваги він має, порівнюючи з аналогами?

— Так, дійсно, існують схожі наземні роботи, але особливість нашої розробки полягає в тому, що робот-кур'єр оснащений електронними двигунами, складений із модульної конструкції, яку можна легко ремонтувати та в разі потреби модифікувати. Також ми можемо додати РЕБи. За ціною наш робот найдешевший, але завдяки технічним характеристикам він здатний виконувати всі необхідні функції, — розповіла Анастасія Плекан.

— До того ж ми можемо встановити підсилювач сигналу та у майбутній версії робота зробити так, щоб він зміг повернутись до точки старту, якщо раптом втратить сигнал, — додала Сніжана Матюшко.

=== Чи плануєте ви далі розвивати ваш проєкт?

— Це залежить від розміру допомоги, яку нам готові виділити, оскільки собівартість робота чимала. У своїй презентації на фіналі конкурсу дівчата розказували, що лише для закупівлі всіх необхідних компонентів треба 8 000 доларів. Для того, аби виконувати завдання на різній місцевості протягом тривалого часу, роботу необхідні потужні двигуни, акумулятори та інші не менш важливі складові. Якщо інвестори будуть готові допомогти нам, то ми охоче продовжимо розвивати нашу ідею, — наголосив Мар'ян Романович.

=== Звідки ви дізнались про конкурс? Поділіться вашим досвідом участі в ньому.

— Про конкурс багато говорили в соціальних мережах та у територіальних громадах, тож ми вирішили взяти участь у ньому, аби показати, що вміємо робити ми, та подивитись, що роблять інші. У школі ми розробили прототип, який показує за якими алгоритмами працює наш робот-кур'єр, а разом із менторами склали бізнес-план, — розказав Мар'ян Романович.

— 12 тижнів нас навчали на курсах із креативного мислення та робототехніки. Багато з того, що ми почули, стало нам в нагоді та доповнило знання, які ми вже мали, — зазначила Анастасія Плекан.

— Завдяки проєкту я зрозуміла, що будь-яку хорошу ідею можна втілити в життя, якщо докласти зусиль та працювати над її вдосконаленням, — погодились Анастасія Зеленяк та Анна Матійцьо.

— Ми завели багато нових знайомств, подивились на цікаві розробки та проєкти, перейняли хороший досвід наших колег. Впевнена, що ми прийматимемо участь у схожих ініціативах, — розказала Сніжана Матюшко.

=== Чи є у Вас ще якісь проєкти з робототехніки?

— Разом з іншими учнями в нашій школі ми створюємо багато помічників, наприклад, вже завершили роботу над роботом-пилососом, роботом-розвідувальником, роботом Micro, який вміє говорити, роботом моральної підтримки, а також створили сервер для «розумного будинку». Працюємо ще й над іншими проєктами, — поділився Мар'ян Романович.

=== Як у вашій школі проходять уроки інформатики?

— На уроці вчитель пояснює нам тему, ми разом її опрацьовуємо, а потім вчимось працювати з цими знаннями на практиці. Наприклад, нещодавно ми створили гру, в яку можна грати групою.

Інформатика зацікавила мене ще в другому класі, щороку навчальний матеріал ставав важчим, а завдання — цікавішими. Власне, найбільше мені подобається те, що нас вчать оперувати знаннями на практиці, а не лише запам'ятовувати теорію, — розповіла Анастасія Плекан.

— Без Мар'яна Романовича інформатика була б не така цікава, бо він завжди знаходить, як розказати нам якусь тему по-особливому. Це нас неабияк заохочує та мотивує, — зазначила Сніжана Матюшко.

=== Можливо, ви плануєте пов'язати майбутнє із цим напрямом?

— Я ще не задумувалась над цим питанням, але мені подобається програмування, тому, можливо, моє майбутнє теж буде пов'язане з ним, — поділилась Анастасія Плекан.

— Я хотіла б спробувати себе в програмуванні або робототехніці. Досвід участі в цьому проєкті показав мені, що завдяки старанням та наполегливості можна реалізувати в життя свої ідеї, — розказала Анна Матійцьо.

=== Мар'яне Романовичу, як вдається зацікавлювати дітей?

— Діти зацікавлені, бо робототехніка — це дуже перспективна галузь. Коли я розповідаю на уроках про програмування, то діти не завжди розуміють, де його можна використати, часто деякі речі звучать для них нереально, ба більше, фантастично! Учні починають запитувати: «Для чого мені це? Я не буду програмістом». А робототехніка показує, що, навіть розуміючи шкільну програму з інформатики та попрацювавши над своїми знаннями, можна створити собі помічника. Набагато цікавіше та ефективніше не сухо пояснювати теорію, а на прикладі робота показати, де можна застосувати те, про що ми говоримо на уроці.

Багато наших випускників пов'язали життя з програмуванням та досягають успіху в цьому. Особисто я обрав професію вчителя, бо дуже люблю працювати з дітьми, ще зі школи дуже цікавлюся інформатикою та хотів поділитись своїми знаннями з іншими. Оскільки я захоплююсь робототехнікою, то ми стали складати різних роботів на уроках. Хочу зазначити, що я дуже пишаюсь дівчатками, оскільки попри те, що серед усіх учасників вони були одними із наймолодших, їм вдалось впевнено та цікаво розказати про наш проєкт. Їхня презентація відповідала усім стандартам, а на всі питання дівчата відповідали достойно.

— Ми дуже вдячні Мар'яну Романовичу за його підтримку та настанови. Без нього нам би не вдалось досягнути цього! — подякували вчителю всі члени команди.

=== Що б ви побажали молоді?

— Не боятись, а пробувати! Перший крок важкий, але він необхідний для того, аби рухатись далі, — порадила Анастасія Зеленяк.

— Не полишати ту справу, в яку вклали зусилля, оскільки всі перешкоди, які будуть з'являтись, важливо пройти, щоб отримати можливості для розвитку, — додала Анастасія Плекан.

— Я також думаю, що не можна розчаровуватись. Завжди знайдеться шанс, який стане для вас вирішальним, — зауважила Сніжана Матюшко.

— Головне бути сміливим та йти до своїх цілей і мрій, — додала Анна Матійцьо.

— Без знань важко щось зробити, тож я би порадив вчитись! Особливо це актуально для сфери ІТ, тому що в ній треба постійно розвиватись, аби бути готовим до нових викликів та пропонувати нестандартні відповіді на них, — підсумував Мар'ян Романович.