Науково-практична конференція на тему «Учень з інвалідністю – завтрашній випускник» відбулась 27-29 вересня у РП Польща, м. Бялосток.

На запрошення Польської Спілки інтеграційних шкіл щодо підготовки дітей з особливими потребами, начальник відділу контролю к.е.н., доц., Леся Томаневич та директорка Львівської спеціальної школи №100 Ірина Костецька, взяли участь у роботі заходу. Також в складі  української делегації  були науковці і практики з Києва, Рівного, Вінниці, Миколаєва та Харкова.

Програма конференції була насичена науковими розвідками та практичним досвідом, тренінгами та майстер-класами. Представниці Львівщини взяли участь у підготовці методичних рекомендацій  «Фінансові та нефінансові переваги, пов'язані з працевлаштуванням людей з інвалідністю» та «Інноваційні рішення в  організації та здійсненні заходів контролю в спеціальних закладах освіти».

Також  під час роботи конференції відбулося відкриття Інтеграційного центру професійної підготовки  для осіб з особливими потребами. Мета цього центру полягає в підготовці осіб з інвалідністю до самостійності й незалежності та функціонування в повсякденному житті.

В інтеграційному центрі молодь буде навчатися  таких професій:
приготування кейтерінгу, садівництва, агрономії, дизайну, технологій чистки та прання, користування комп'ютером, технік і методик трудового навчання, готельного і туристичного обслуговування, мистецтву фотографії, техніки масажу тощо.

Досвід  європейських країн, вкотре засвідчив, що спеціальні школи та інтеграційні осередки  залишаються затребуваними, як батьками, так і дітьми, бо це їх особливий простір, їхнє середовище, де вони навчаються, працюють, створюють сім’ї та  виховують власних дітей.

Учасники конференції зробили висновки про те, що  батьки, педагоги, та заклади освіти мають докладати  максимум спільних зусиль аби навчити дітей толерантно поводитися з тими, у кого гірший зір, слух, хто не може ходити, розмовляти, хто бачить свій власний світ по іншому, але також має серце, переживає емоції, мріє, хоче дружити і любити.  
Слід пам’ятати, що особлива дитина це не вирок, а виклик суспільству.