Україна пережила три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років. Їх навмисно і цілеспрямовано спровокувала більшовицька влада, щоб винищити український народ та придушити український національний визвольний рух. 

Найтрагічнішим був геноцид 1932-1933 років. 

Українське село не сприйняло комуністів із їхньою колективізацією та іншими божевільними ідеями. Було багато випадків, коли селяни, озброївшись вилами та сокирами, чинили відчайдушний опір, вбивали місцевих партійців і комуністів, знищували сільськогосподарський інвентар. Інколи протести спалахували на великих територіях: Павлоградське повстання (Дніпровщина) у квітні 1930 року охопило близько 10 сіл і хуторів.

За даними Генеральної прокуратури України, від 20 лютого до 2 квітня 1930 року в Українській рср відбулося 1716 масових виступів. Вони проходили під гаслами: «Верніть нам Петлюру!», «Дайте другу державу!», «Хай живе самостійна Україна!», «Геть срср!».

Відтак Сталін разом зі своїми посіпаками задумав вбити українців голодом. Вбивство голодом відбувалося не тільки в Україні, а й на Кубані, де переважно жили українці. 

А потім упродовж десятків років радянська влада старанно замовчувала численні факти вбивств українців штучним голодом.

28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні». Термін «Голодомор» набув статусу юридично-правової категорії. Відповідно до цього Закону Голодомор 1932-1933 років є геноцидом Українського народу. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.

Понад 20 країн офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. 

2010 року пройшов суд у кримінальній справі за фактом здійснення злочину геноциду. Суд визнав винними сім вищих керівників срср та урср. 

На суді було констатовано, що загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб, втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

Водночас питання кількості жертв Голодомору залишається досі дискусійним. Деякі українські дослідники доводять, що внаслідок Голодомору загинуло понад 7 млн українців на території урср та близько 3 млн українців в інших частинах срср.

⠀⠀

Спогади свідків Голодомору:

«Люди пухлі ходили. Ото на вулиці валяються. Мама ходила на степ. Раньше миші, як зерно було ж, миші наносили такі ями. В землю позаривали. І люди ото ті колосочки собирали і приносили додому. Та шось, якусь надерем кашу. А по-сусідськи знаю, як мама одна, мати з дитиною грудною. Не було нікого, чоловік десь був на роботі, може. А вона з дитиною вже не могла. Дитина грудю сосе. Немає шо, голодна мати і дитина. І вона хотіла вийти надвір. Упала в сінях і лежить мертва, а дитина грудю сосе», – Тамара Степанівна Конощук, 1928 р.н., пережила Голодомор у селі Князе-Григорівка Каховського району Херсонської області.

⠀⠀

«Весь хліб вивезли в росію... Все вивезли. Сусідка Олександра Губар поховала трьох своїх дорослих синів – Миколу, Петра й Павла. У неї залишився тільки найменший син Іван, якому тоді було вісім років. Допомогти поховати синів вона просила свою знайому Югину Войцехівську. Трун тоді ніхто не робив, тож жінки клали тіла дітей на драбину, обмотували їх, самі викопували ями та засипали їх. В нас вулиця була така на краю села, велика довга вулиця, і там дуже багато дітей було. І ці діти – ну, вмирають раз по раз, раз по раз, і вмирають...», – Василина Яровенко (у дівоцтві Кащук), 1923 р.н. село Кур'янці,  Вінниччина.

⠀⠀

«Їжі не давали навіть у колгоспі. А курям у колгосп їжу возили. Сестра батька Галя в колгоспі працювала біля курей. І висипали послід курей, а в ньому ж – пшениця! Але сам послід, він з дурманом (йдеться про різкий запах азоту, який у високій концентрації справді викликає гостре отруєння). Так ми понабирали того посліду, поприносили й почали його варити, бо там пшеничка є. Та як понаїдалися, то дурні два дні були. Але не повмирали. Тільки дурні були», – Марія Андріївна Тільна, 1922 р. н. смт Костянтинівка Богодухівського району Харківської області.

⠀⠀

(Запис свідків Голодомору-геноциду 1932–1933 років у 2021 році зробили працівники Національного музею Голодомору-геноциду, за сайтом zmina.info).

⠀⠀

Сьогодні, 25 листопада, запалюємо свічки пам'яті, вшановуючи пам'ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років в Україні.  Бо доки ми будемо запалювати цей вогонь, доти не згасне спогад про мільйони замордованих українців, яких цілеспрямовано штовхнули в обійми голодної смерті.

Народ живий, поки жива його пам'ять.