Усередині кожної людини є дрімаючі сили:

                                                                                     сили, здатні здивувати її саму;

                                                                                     сили, здатні перевернути життя,

                                                                                     варто їх тільки підняти з глибин і привести в дію.

                                                                                                                          (Оризон Свитт Марден)

18 квітня 2024 року у приміщенні Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу розпочав свою роботу другий модуль проєкту «Освітній Еверест», реалізований департаментом освіти і науки Львівської ОВА в рамках Програми розвитку освіти Львівської області на 2021-2025 роки.

У ньому продовжили навчання команди-учасниці 13 опорних шкіл та ліцеїв із Золочівського, Львівського, Самбірського, Стрийського та Червоноградського районів. Головною метою проєкту є створення в області на базі опорних шкіл самодостатньої мережі тренувальних центрів професійного зростання педагогів та підготовки вчителів-тренерів до них.

Зустріч розпочалася із ретроспективи пройденого у першому модулі  матеріалу (а це техніки, методи, акценти уваги, що допомагають освітянам створювати ситуацію, в якій діти максимально засвоюватимуть знання).

Усі ці речі так чи інакше стосуються також співпраці та комунікації всередині груп чи спільнот, результатом взаємодії яких є прийняті спільні рішення. А найпотужніший інструмент для цього – фасилітація, методикам якої і був присвячений цей модуль.

Фасилітація – це не щось нове, а багатовіковий досвід людства. Тож ознайомлення з нею учасники проєкту розпочали з давньоі фасилітаційної практики «Коло», яка прийшла до нас ще з тих часів, коли на вічових площах, сідаючи в коло, гуртувалися наші предки та вирішували свої проблеми.

Як лідеру зрозуміти настрої групи? Як при різних поглядах виробити спільне рішення, яке б усіх задовільнило? Як уникнути лобіювання інтересів окремої групи при прийнятті рішення? Що може врятувати колектив від розколу? Як підвищити його ефективність? На усі ці запитання і дає відповіді фасилітація – ефективний психологічний метод колективного розв'язання проблем.

Тренер проєкту Жанна Король, директор Жовтанецького ліцею, розповіла присутнім, хто такий вчитель-фасилітатор, і яка його роль як організатора процесу колективного розв'язання проблем у класі; у сприянні повноцінній участі учнів у процесі обговорення (щоб кожен висловив свою точку зору), їхній відповідальності за прийняття спільних рішень; у створенні комфортної атмосфери для полегшення цієї комунікації. При чому вся ця співпраця повинна базуватися на принципах толерантності, взаєморозуміння та взаємоповаги («немає неправильних думок – є інша думка», «моя думка є важлива, але є й інші думки») .   

Освітяни також дізналися про основні місії й ризики у роботі фасилітатора, про те, як відбувається процес генерації ідей та прийняття рішень на спільно створеній платформі взаєморозуміння, а також про «інструменти», які допомагатимуть у цьому фасилітатору (розпитування, збір ідей, розговорити мовчунів, підбадьорення, визнання почуттів,  прийняття, пошук точок перетину, перефразування, підведення підсумків, структурування тощо).

Про те, як використовувати в школі фасилітацію і у чому її сенс, поділилась з учителями директор Козівської опорної школи Оксана Клепуц, тренер проєкту «Освітній Еверест». Так, спільно з тренером освітяни проаналізували, до прикладу, те, яким чином директор залучає колектив до прийняття рішень. І дійшли до висновку, що, по-перше, це має бути системна робота, а, по-друге, рішення повинно йти від кожного (на індивідуальному рівні) до спільно прийнятого узгодженого рішення, за яке кожен візьме на себе відповідальність. І тоді у підсумку отримаємо дуже високий степінь самоконтролю та ефективний результат.

Щодо взаємодії вчителя з учнем, то тут також найкраще може допомогти фасилітація, тобто вчитель так вправно повинен її організовувати, щоб діти вчилися один від другого. Це дуже потужний інструмент для досягнення результатів, пов'язаний із мотивацією учня; він дозволяє дитині розкрити свій потенціал; тут кожна дитина сама приймає рішення і бере на себе відповідальність за нього, тому й результати будуть найбільш ефективними.

Учасники проєкту взяли участь у сеансі фасилітації «Як заохотити дітей читати?», а також у метафоричній вправі «Емоційний портрет учня», яка дала розуміння у необхідності спершу відчути стан дитини, а потім вже із позиції вчителя вирішувати, чим він може учню допомогти.

 А ще вчителі розмірковували, чи легко бути героєм у наші дні, та моделювали ситуацію «Хто я?», у якій лише конкретно сформулювавши питання, можна було знайти відповідь на нього.

«Якщо вчитель чи наставник не вміє знайти свій шлях до себе, то як він мотивуватиме дитину шукати свій шлях до себе справжнього? – зауважила Оксана Клепуц і додала: – Навчити дитину мислити – це найважливіше завдання школи!»

У наш час, час стрімкого розвитку світу, освіта вже не може бути такою як раніше. Їй потрібні термінові та суттєві зміни, які мають бути втілені рішучими кроками в кожній окремо взятій школі і в системі освіти в цілому. Бо втрачений час – це втрачені можливості! І якщо не провести цих змін, не змінити підходи, стратегії мислення, то є великий ризик залишитися у старій радянській освітній системі. 

Тож озброєні інноваційними ідеями від досвідчених і креативних тренерів на Освітньому Евересті, учасники проєкту сповнились натхненням застосувати отримані знання у творенні сучасної школи та готові робити кроки у бік того суспільства, в якому хочуть жити наші діти, і за яке віддають життя наші Захисники.