Відомий педагог та психолог Ян Владислав Давід (1859 - 1914), який ґрунтовно проаналізував праці всесвітньо відомого українського педагога Костянтина Ушинського сказав:
«Людина відчуває: треба бути собою, інакше перестане існувати морально. Отже, бути собою в кожному окремому стані – думках, почуттях. Потім – в цілому, як особистість. І нарешті – як член спільноти і нації».
⠀
Дуже часто, коли ведуть мову про сучасну школу, в першу чергу говорять про впровадження нової української школи, про освітні простори, нові методи, методики навчання, сучасне обладнання, безпеку, укриття, офлайн-навчання (українською – навчання очне, чи наживо), пофарбовані підлоги, побілені стіни, розцяцьковані класи. Усі ці чинники, на думку промовців, мають допомогти в реалізації освітньо-виховних завдань школи. Усе це доволі чітко прописується на папері і частина з прописаного навіть реалізується.
І саме по цьому оцінюють роботу освіти, школи, вчителя…
⠀
Але наріжним каменем якісної освіти є особистість УЧИТЕЛЯ.
⠀
Переконаний, що кожен з нас може собі пригадати, що коли приходив зі школи до дому, особливо у початкових класах, тоді неодноразово наші батьки могли від нас почути на свої пропозиції в реалізації, до прикладу, домашніх завдань: «А наша учителька казала так робити, а наш учитель нас вчив так…». І, як правило, така дискусія завжди завершувалась на користь учителя.
⠀
Такий, на перший погляд, незначний приклад показує, якою важливою була і є роль вчителя у житті кожної дитини, у вихованні кожної людини. Пригадаймо собі кожен сьогодні учителів, якими ми захоплювалися, які були для нас прикладом, які, зрештою, вплинули на наше життя. Це тому, що нам подобалася їхня душа.
⠀
«Дім-Сім'я» та «Учень-Вчитель-Школа» – це цілісна система. Це система, яка творить майбутнє нашої країни!  Коли елементи цієї системи не функціонують правильно, тоді вона стає кволою і з часом деградує.
Як пише згадуваний мною педагог Ян Владислав Давід у своїй праці «Про душу вчительства»:
«Провідним фактором виховання є те, яким є вчитель, а точніше, яким він є і яким хотів би бути. Саме тому у жодній професії ЛЮДИНА не має такого значення, як у професії вчителя. Архітектор може бути злою людиною і побудувати гарний і комфортний будинок; і будівельник, який прорубав тунелі, проклав чудові дороги, побудував мости, може бути поганою людиною… А вже вчитель – погана людина – це протиріччя в самому терміні… Такий вчитель може інколи навчити тому чи іншому, відстороненому, випадковому, але залишиться чужим для учня, не матиме жодного впливу не відіграватиме жодної ролі в його житті. Чому це так? У чому сутність вчителя? Що робить людину вчителем «за народженням», за покликанням?
⠀
Суть вчительського покликання можна схарактеризувати як любов до людських душ. Це любов, бо людина виходить за межі себе, піклується, безкорисливо робить щось для іншого; це любов душ, бо її об'єктом є внутрішній духовний зміст людини, її моральне добро, її просвітлення і вдосконалення як духовної істоти».
⠀
У сучасному світі бачимо тенденції, щоби щоразу більше захищати дітей, молодь перед проблемами, полегшувати навантаження, вимоги,  замість того, щоби навчати і допомагати у розв'язанні проблем. Бо чи можна виховати спортсмена, не даючи йому навантаження, не збільшуючи його помірно? Чи можна виховати воїна, шкодуючи його і поміщаючи в тепличні умови? Чи можна виховати борця, політика без виховання психологічної стійкості, а помістивши його у теплу ванну психологічного комфорту?
На жаль, переважають тенденції комфорту, а не стійкості; «мати» переважає над «бути».
⠀
У сучасній школі вчителі стали «в’язнями» таких тенденцій. У сучасній школі з її новими тоннами рекомендацій, новими системами оцінювання і звітності учителі і директори щоразу менше мають часу на спілкування з учнями. Вони спілкуються з численними службами, які за набагато більшу зарплату намагаються повчати учителів. А можливо, краще їм біля дошки власним прикладом показати як це – бути учителем!
⠀
Наші школи перетворюють у місце суцільних веселощів, гри та безвідповідальності. Натомість великий польський педагог разом з нашим Костянтином Ушинським тлумачать нам через століття: школа «…не може бути школою веселощів, легкості, гри, але повинна бути школою зусиль, подолання труднощів, зречення, примусу. Зрозуміло, не примусу ззовні, фізично нав'язаного, а примусу, що народжується з власної волі і внутрішньої потреби учня, зі спільного ентузіазму до зусиль, вчителя і учня».
⠀
Наша Україна, як ніхто у світі, розуміє, що таке боротьба за життя, справжня боротьба за життя цілого народу, боротьба століттями, боротьба сьогодні!

Освіта творить майбутнього громадянина! Освіта разом з пресою – це два міністерства МАЙБУТНЬОГО! Нам потрібне сильне і впевнене майбутнє з відповідальними, сильними громадянами. Лише тоді ми завжди будемо нацією переможців!
⠀
Сьогодні, здається, як ніколи раніше, усе робиться для того, щоб підірвати авторитет вчителя. І законодавчо, і у численних медіа, і різноманітні громадські організації, і так звані «експерти» (без педагогічної освіти) напосілися на учителів. Так виглядає, що хочуть зробити так, щоб від справжніх учителів залишилися лише пам’ятники (як на цьому фото з міста-героя Харкова).
⠀
То ж сьогодні, у переддень свята інженерів майбутнього, Дня працівника освіти, дякую Вам, дорогі освітяни, за те, що незважаючи ні на що, Ви, як наші хлопці на фронті, розумієте, що позаду Вас – Україна! І сучасна, і майбутня!!!
Дякую за те, що у Вас є відповідальність і совість, і наполегливість навіть тоді, коли інші часто її втрачають!
⠀
Слава кожному учителю!
Слава кожному освітянину!
Слава кожному воїну!
Слава Україні!

                                                                                              Олег Паска, директор департаменту освіти і науки ЛОВА