Сьогодні через повномасштабне вторгнення рф в Україну відбувається масовий виїзд українських дітей за кордон. Вже близько мільйона наших школярів навчаються в місцевих школах інших країн, поступово інтегруючись у їхнє суспільство. Такий стан речей – виклик для України, і не може не турбувати, бо створює загрозу остаточної втрати цих дітей для нашої держави. Попри те, що в учнів, які перебувають за кордоном, є можливість здобувати українську освіту дистанційно, не всі діти здатні витримати подвійне навантаження: паралельно навчатися у денній місцевій школі та в українській дистанційній. Для багатьох, хто не хоче згубити свою українську ідентичність і втратити зв'язок із Батьківщиною, таким порятунком є суботня чи недільна школа. Така школа, як правило, – це ще й культурно-освітній центр для усієї громади, осередок, який пов'язує їх з Україною. Тому питання реальної системної підтримки таких шкіл є питанням національного значення. 

Напрацюванню механізму допомоги українським недільним та суботнім школам за кордоном (зокрема, в Португалії), яку можна було б надати на рівні області, була присвячена нарада у департаменті освіти і науки Львівської ОВА, що відбулась за участі директора департаменту Олега Паски та начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти Ірини Сислюк .

Також для обговорення було запрошено представників трьох шкіл Львівщини, які займаються навчанням українських дітей за кордоном та на окупованих територіях, а саме: Маргариту Носкову, директора Центру інноваційних освітніх технологій НУ «Львівська політехніка», керівника Української дистанційної школи; Ореста Іваськіва, директора КЗ ЛОР «Львівський науковий ліцей №1 імені І.-Б. Антонича»; та Лесю Ковалишин, начальника відділу освіти, молоді та спорту Сокальської МР, яка представляла Сокальську ЗОШ І-ІІІ ст. №4 -ліцей.

У вступному слові Олег Паска окреслив ключові проблеми суботніх та недільних шкіл Португалії:

1. Педагоги, що працюють в цих освітньо-культурних центрах, не мають статусу вчителя. Тому шукають можливості його отримати.
2. Вони не встигають за змінами в українських програмах. Тому їх потрібно залучати до наших освітніх професійних середовищ, де вони могли б спілкуватися з вчителями своєї спеціальності (математик з математиком, мовник з мовником), відчувати, які зміни відбуваються в навчальних програмах.
3. Вчителі закордонних українських шкіл також потребують підвищення кваліфікації. І у нас є можливість вирішувати це на рівні департаменту, залучивши Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти та Центр інноваційних освітніх технологій. Тобто навчити їх працювати з віддаленими навчальними платформами. І для цього вже закладено відповідні кошти у Програму розвитку освіти Львівщини.
4. Українським школам в діаспорі бракує сучасної української літератури та підручників. Для вирішення цієї проблеми департамент долучить їх до своєї платформи «Книгокрай», на якій будуть розміщені електронні варіанти підручників та книг. 
5. Також виникла проблема створення адаптованих програм для дітей, народжених за межами України, для яких українська мова вже, на жаль, не є рідною (тобто для дітей зі змішаних родин). Таких дітей не є багато (в межах до 5%), але вони хочуть здобувати українську освіту, тому ми зобов'язані їх підтримати. І до написання таких навчальних програм залучатимуться науковці Факультету педагогічної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка. 

Олег Паска також повідомив, що для вирішення всього цього спектру проблем департамент планує цього року провести на Львівщині Освітню Академію для суботніх та недільних шкіл української діаспори. 

Щодо можливості отримання статусу вчителя Маргарита Носкова зауважила, що Українська дистанційна школа (УДШ)  може прийняти на роботу людей із-за кордону, якщо вони є громадянами України і мають відповідний досвід, стаж, освіту (відповідно до чинного законодавства) та готові працювати за програмами та розкладом УДШ. В УДШ вже є такі вчителі з Норвегії, Португалії та Польщі, які цілком віддають себе освіті дітей. 

Окрім того, на нараді розглянули проблеми шкіл Львівщини, які займаються навчанням дітей за кордоном. Зокрема, говорилося про необхідність справедливих правил щодо розподілу коштів. Так, до прикладу, за словами Лесі Ковалишин, у Сокальському ліцеї №4 на даний час дистанційно навчаються 237 учнів, що перебувають за кордоном, з яких 95 школярів із Сокальської громади, решта – діти з інших громад району та області, а також ВПО. Тому для утримання дітей з інших громад є необхідність у допомозі з обласного бюджету. 

Також є потреба у фінансуванні логістичних речей та у чіткому розподілі субвенції для дистанційної та очної форми навчання, бо конкретного розрахунку на кожну форму навчання немає. А ще виникає питання: як виокремити дистанційні класи для їх фінансування. 

Учасники наради зійшлись на думці, що для підтримки українських суботніх шкіл за межами України та постійної координації варто також створити професійні спільноти вчителів українських шкіл, що навчають дітей за кордоном, та вчителів закордонних суботніх і недільних шкіл. 

Необхідно сприяти всебічному розвитку цих шкіл, бо ми не можемо дозволити собі втратити наших дітей, які там навчаються. А наші дистанційні школи та класи в Україні мають лише доповнювати недільні та суботні школи діаспори, щоб зберегти їх, а не замінювати, руйнуючи тим осередки українства за кордоном.