29 ЛИС 2025
Український народ століттями йшов до своєї незалежності. І цей шлях мав багато трагічних сторінок. Однією з найбільших трагедій у 20 столітті був організований більшовицькою московією штучний голод 1932-1933 років на Великій Україні. Це було планомірне, тотальне винищення українського села – споконвічної колиски українського духу.
Сім мільйонів чоловіків, жінок, дітей, котрих повільно вбивали голодною смертю серед родючих ланів української пшениці... Перетворення на пустку цілих сіл... Знищення хліборобської еліти народу... Витравлення духовності... Ось страшні результати нечуваних сталінських злодіянь.
Цьогоріч 28 листопада, вже вкотре, в департаменті освіти і науки Львівської ОВА зібралися працівники департаменту, до яких долучилися онлайн керівники освіти територіальних громад та закладів освіти обласного підпорядкування, щоб вшанувати пам'ять жертв Голодомору – геноциду московії проти українського народу.
Директор департаменту Олег Паска наголосив на важливості таких заходів «для нашої історичної пам'яті і для розуміння того, що це був черговий етап війни росії проти України, бо зараз ми маємо ще один етап цієї війни», та зауважив:
«Щороку ми намагаємось подавати вам нову інформацію, яку ви можете використовувати в освітньому процесі». Він нагадав про минулорічну презентацію книги Ігоря Осташа «Міжнародне визнання Голодомору 1932–1933 р.р. геноцидом українського народу» та позаминулорічну – книги Тараса Шаха про Миколу Лемика «Народжений для подвигу».
Цьогоріч в рамках вшанування пам'яті жертв Голодомору присутнім було запропоновано перегляд документального фільму «Брати» (2004 року) та запрошено до участі у заході його автора – Тараса Каляндрука, який розповів про ідею виникнення та подолання перешкод на шляху реалізації цього проєкту:
«Брати» – це фільм, який торкається такої маловідомої теми як допомога Західної України Східній Україні в час Голодомору. Цю тему якось старалися обходити стороною. І у 2003-2004 роках, коли створювався цей фільм, певними силами робилося все, щоб фільм не побачив свого глядача, бо не хотіли, щоб схід і захід України відчували свою єдність і те, що Україна – єдина, і що завжди в часи великих випробувань захід і схід України відчували себе єдиним цілим».
У 1932-1933 роках попри бравурні повідомлення радянської преси про небувало високі врожаї Галичиною активно розходяться чутки про масовий голод на Великій Україні. Основним джерелом інформації були живі свідки трагедії, які масово переходили, долаючи численні перепони, через радянсько-польський кордон. Жахлива безвихідь змушувала споконвічних хліборобів покидати рідну землю. Однак благополучно перетнути Збруч щастило не всім. Радянські каральні органи робили все можливе, щоб люди не змогли вирватися зі сталінського пекла і рознести правду по всьому світу. Вони безжально розстрілювали людей, не шкодуючи жінок, дітей, старих.
Західноукраїнська громадськість сприйняла сталінський голодомор як національну трагедію. Галичани, попри штучно створені кордони, чулися єдиними братами з наддніпрянцями. І їх боліло те, що відбувалося у радянській Україні, вони почувалися солідарними з тими українцями, які вмирали там голодною смертю. Бо всі вони по обидва боки Збруча були єдиним народом.
Галичани розгорнули масовий рух протесту та організацію допомоги голодуючим братам в Україні. Кожен галичанин вважав своїм обов'язком зробити щось для полегшення становища своїх єдинокровних братів із-за Збруча, яких московія цілеспрямовано вбивала голодом.
Про всесторонню допомогу, яку намагалися надати своїм наддніпрянським братам галицькі українці, і розповідається у фільмі «Брати». У ньому багато задокументованих матеріалів, а також свідчень галичан – учасників підтримки голодуючих українців у центрі та сході України.
Після перегляду фільму Марко Сімкін, за пропозицією якого відбулась презентація фільму «Брати», висловив велику вдячність Тарасу Каляндруку, «який не тільки висунув ідею створення цього вкрай важливого фільму (який показав солідарність українців по дві сторони Збруча), а й здійснив цей проєкт. І завдяки цьому його зміг побачити світ».
«Голодомор 30-х років був наслідком втрати Україною незалежності, – наголосив Марко Сімкін та зауважив: – У даний час мерзенний послідовник кривавих диктаторів – леніна, сталіна, гітлера – кремлівський керманич путін проводить щоденний геноцид українського народу. І це не тільки вбивство невинних людей, загибель на фронті найкращих синів і дочок, знищення культурних цінностей, але й знищення продуктів харчування, тобто тваринницьких ферм, зерносховищ, продуктових складів. Відбувається таке цільове знищення, аби голодомор, який започаткував сталін, був продовжений і став новим геноцидом – винищенням українського народу».
Ця трагічна сторінка історії України – Голодомор 1932-1933 років – має, на жаль, своє продовження сьогодні. Бо тривалий час Голодомор був замовчуваним і в Україні, і у світі. Тому про ці страшні події не можна забувати, щоб більше ніколи таке не повторилось. Цій меті, зокрема, служить і документальний фільм Тараса Каляндрука «Брати», до перегляду котрого заохочуємо всіх освітян та учнів.