«Мотивація учнів до навчання: практичні аспекти» – таку назву мав кількаденний навчальний семінар, який для директорів шкіл та закладів професійно-технічної освіти, керівників відділів освіти провів у Львові Віктор Громовий – український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу «Освітня політика».

Ініціатором заходу виступив департамент освіти і науки Львівської обласної адміністрації.

Насамперед Віктор Громовий сформулював важливу проблему української освіти – мотиваційну кризу, яка охопила всіх учасників освітнього процесу. Понад те, за його оцінкою, ця криза сьогодні вступила у стадію «мотиваційної катастрофи». При цьому ця проблема характерна не лише для України, а й для багатьох країн, зокрема Фінляндії, освітні практики якої, як відомо, активно впроваджуються через реформу НУШ. Але якщо відсутні мотиваційні механізми (бо ми не вміємо спроєктувати середовища та мотиваційні системи), НУШ не буде ефективно функціонувати.

Термін «мотивація» походить від латинського слова movere, що означає «рухатись». Мотив – це внутрішня причина (рушійна сила), що спонукає до діяльності. Зовнішні стимули можуть викликати ті чи інші мотиви.⠀
Мотивація учня починається з мотивації вчителя, директора школи та управлінців у сфері освіти. Ніщо так не демотивує учнів, як демотивований учитель.⠀
Мотиваційну кризу в шкільній освіті не буде подолано доти, доки ми не ліквідуємо чотири «совдепівські» наріжні камені її організації.

1. Їж, що дають (принцип роботи радянського «общєпіта») – відсутність реальної можливості самостійно обирати зміст власної освіти. Віктор Громовий наголосив, що без певного рівня свободи вибору змісту власної освіти учні стагнують, творчі здібності падають, і діти перестають відчувати бодай якийсь інтерес до навчального матеріалу.⠀
2. Вас багато, а я одна (принцип роботи радянської торгівлі) – попри задекларовану дитиноцентричність, відсутній «індивідуальний дотик», а також часто спостерігається вороже ставлення до будь-яких проявів індивідуальності.⠀
3. Мені не треба, щоб ти це зробив. Мені треба, щоб ти мучився (принцип «роботи» радянської армії) – навантаження всіх учасників освітнього процесу «дурною» роботою або імітацією діяльності, яка не має сенсу.⠀
4. Ти начальник – я дурень, я начальник – ти дурень (принцип роботи радянської бюрократії).

⠀
Сьогодні вчителі виділяють багато причин феномену «не хочу вчитися». Серед них найчастіше називають такі.

1. Перше – винні батьки, які розглядають школу як «камеру зберігання».
2. Друге – винне суспільство, в якому не цінуються знання: навіщо докладати зусиль, якщо можна пристосуватися. Втрата цінності знань у суспільстві – одна з причин демотивації в освіті. А що маємо у розвинених країнах? «Добре освічені дорослі заробляють набагато більше, живуть довше та щасливіше, ніж погано освічені дорослі», – теза американського оглядача Девіда Леонхардта.
3. Третє – винні гаджети.

⠀
Натомість батьки називають два основні чинники явища «не хочу вчитися».Перше – винна школа: вчителі не можуть зацікавити учнів, пояснити належним чином запропоновані теми. Друге – винна школа, яка позбавляє учнів свободи вибору змісту власної освіти, перевантажує їх явно надлишковими та нікому не потрібними знаннями вчорашнього дня.
⠀
Дослідники класифікують історично обумовлені типи мотиваційних моделей.⠀

Мотивація 1.0 – Інстинкт виживання: мотивує навколишнє середовище; сучасний прояв – освіта як «шматок хліба», знання англійської мови як конкурентна перевага: «мову таки можна намазати на хліб», якщо не вчите англійську – значить, ви не голодні / не мотивовані.⠀

Мотивація 2.0 – Головна ідея цього типу мотивації – батіг і пряник як ідеальний спосіб змусити нас рухатись у правильному напрямку – постала, коли люди створили складніші суспільства. За останні 200 років забезпечила високу ефективність ручної праці та конвеєрного виробництва. Характеристика мотиваційної кризи в Україні за типом мотивації 2.0 така: гнила морква і декоративний батіжок.⠀

Мотивація 3.0 – Внутрішня мотивація: щось робиш, бо хочеш це робити для власного задоволення і зростання. Постала як відповідь на те, що природа нашої праці змінюється від механічної до творчої і вимагає критичного мислення та креативності. Головною потребою мотивації 3.0 є свобода. Три кити мотивації 3.0: автономія, майстерність і мета як прагнення бути частиною якоїсь значущої і довготривалої справи.⠀

Мотивація в освіті – це дуже чутливий механізм, коли однією недоречною фразою можна демотивувати всіх і надовго.⠀

Мотивація 4.0 – Освіта – це не лише знання, це трансформація мислення. Мотивація – це внутрішня робота, вона залежить від власного мислення. Вона миттєва, спонтанна і завжди залежить від того, як ми думаємо: успіх – це наслідок нашого мислення. Мотивація 4.0 – це перехід від фіксованого мислення до мислення зростання та інноваційного мислення (наприклад, коли батьки оцінюють здібності своїх дітей як такі, що їх неможливо змінити). Перспективне мислення спрямоване на прийняття виклику та переконаність у можливості розвивати свої здібності.

Мотиваційний менеджмент в освіті – це найвищий пілотаж, найскладніша частина фаху педагога.

«Мотивацію визначають як невловимий процес. Його складність порівнюють із намаганням “вхопити слизьку рибу у темній печері”», – зазначив Віктор Громовий.

Якщо ви працюєте над тим, щоб вплинути на те, аби учні хотіли вчитися, то ви – мотиваційний дизайнер. Віктор Громовий представив відповідні методики, проілюструвавши їх прикладами, які стосувалися світових особистостей та компаній, спроєктувавши їх на українські реалії. Одна з них – створення індивідуального мотиваційного профілю учня. Діагностику такого профілю можна проводити за такими факторами, визначаючи головні мотиватори:

• - автономія;
• - гроші;
• - статус;
• - самореалізація;
• - досягнення;
• - спілкування.

⠀
Під час навчального семінару відбулися й практичні заняття, під час яких учасники виконували конкретні завдання, моделюючи альтернативні управлінські та педагогічні мотиваційні рішення.⠀
Також Віктор Громовий надав департаменту всі презентаційні та довідкові матеріали, список праць і публікацій, які були використані під час семінару.
⠀
Олег Паска, директор департаменту освіти і науки Львівської ОВА:
«Мотивація до навчання сьогодні є ключовим викликом для всієї освітньої системи. Те, про що говорив під час семінару Віктор Громовий, чітко показує: без внутрішньої мотивації учнів, учителів і управлінців жодна освітня реформа не працюватиме повноцінно. Наше завдання – не просто формально впроваджувати зміни, а створювати мотиваційне освітнє середовище, у якому є свобода вибору, повага до індивідуальності та зрозумілий сенс навчання. На мою думку, критичний погляд на сучасну освіту, який пропонує Віктор Громовий, допоможе вчителям та директорам шкіл по-новому осмислити проблематику, яка сьогодні постала в нашій освіті, та реально впливати на бажання дітей вчитися».
⠀
Жанна Король, директор Жовтанецького ліцею:
«Передусім хочу зізнатися, що Віктор Громовий зіграв важливу роль у моєму розумінні того, якою має бути сучасна освіта. Саме тому я завжди намагаюся не втрачати можливості бути на зустрічах із ним: для мене це щоразу простір для осмислення і професійного зростання. Семінар цікавий і, як ніколи, актуальний. Тематика мотивації учнів до навчання не є новою, але в умовах сьогодення ми чітко бачимо мотиваційну кризу: діти втомлені, перевантажені інформацією і часто не розуміють, навіщо їм навчання. Зовнішні стимули працюють усе слабше, а внутрішня мотивація потребує зовсім інших підходів. Про них і говорив пан Віктор. Він вдало поєднав теорію з практичними прикладами, що робить матеріал зрозумілим та доступним».
⠀
На завершення наведемо ще низку важливих тез, які прозвучали під час семінару:

• Не треба гризти граніт науки – педагогічний стереотип, який демотивує: вчитися має бути цікаво та весело, «нехай думають, що вони грають у гру».
• «Учитель – людина, яка робить важкі речі легкими» (Ральф Емерсон, філософ).
• Налаштовуйте дітей на успіх, даючи їм завдання, які потребують середніх зусиль.
• Нікого не можна змусити вчитися проти власної волі. Навчання – це особиста дія.
• Шкільне життя повинно мати сенс.
• Учням не потрібен ідеальний учитель, учням потрібен учитель, який намагається…
• Вчитель-демотиватор – найбільша проблема.
• Зміна навчального простору може призвести до змін у поведінкових та педагогічних практиках.
• Проблема української освіти – імітаційна педагогіка.
• Залучений – не означає вмотивований.
• Тільки вмотивований лідер мотивує інших.
• Підбирайте у свою команду людей, які є високомотивованими.
• «Мені самій має бути цікаво в себе на уроці».
• Намагання перетворити вчителя на аніматора – це крайність.
• Для подолання мотиваційної кризи важливо формувати культуру «зусиль».