З нагоди 155-річчя від дня народження Лесі Українки департамент освіти і науки Львівської обласної військової (державної) адміністрації провів у дистанційному форматі обласну конференцію на тему «Мислення свободи: неоромантизм і міфопоетика Лесі Українки».

До події долучилися науковці, викладачі, студенти та педагоги Львівщини, щоб разом осмислити творчу спадщину видатної української письменниці. Учасники говорили про філософські, міфологічні та культурологічні виміри творчості поетеси, а також про те, наскільки її ідеї залишаються актуальними сьогодні.

Модерував обласну конференцію директор департаменту Олег Паска.

Міфологія природи та символіка «Лісової пісні»

Першою виступила Ірина Трачук – студентка 1 курсу економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Вона проаналізувала символіку й семантику міфологічних образів світу природи у драмі-феєрії «Лісова пісня». Мавка, Потерчата, Русалка, Водяник, Лісовик – це не лише фольклорні персонажі. Через них Леся Українка говорить про свободу, внутрішню гідність і трагедію зради власній сутності.

Окрему увагу доповідачка приділила образу «Той, що греблі рве». Дослідники вважають, що так письменниця оминає пряме називання нечистого, зважаючи на народні вірування про те, що часте згадування чорта може «накликати» його до хати. Можливою є й паралель із поліською назвою чорта «той, що в корчєх сидить».

Неоромантичний світогляд письменниці

Про неоромантичні акценти мислення поетеси розповіла Мирослава Іванишин – доцент кафедри зарубіжної літератури та полоністики Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Йшлося про нове розуміння людини в системі суспільних і міжособистісних взаємин та її зв’язку з навколишнім світом. Якщо раніше література часто будувалася на протиставленні «герой і юрба», «особистість і середовище», то неоромантики наголошували на суверенності та самоцінності кожної людини.

Дослідниця також згадала про поради Лесі Українки Іванові Франку: більше уваги приділяти мистецькій якості творів, а не лише реагувати на «злобу дня».

Леся Українка і Гуцульщина

Про зв’язок письменниці з Гуцульщиною розповіла Ярина Сенчишин – старший викладач кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Йшлося про особисті сторінки життя Лесі Українки, зокрема її подорож до гуцульського села Буркут у 1901 році. За словами Климента Квітки, це був один із найщасливіших періодів у житті поетеси. Лекторка поділилася й маловідомими фактами, які допомогли глибше відчути внутрішній світ письменниці.

Підсумовуючи зустріч, Олег Паска подякував доповідачкам за змістовні виступи, а всім учасникам – за активність і зацікавленість.

«Ми вкотре переконуємося, що Леся Українка – це жива інтелектуальна сила, яка формує мислення сучасної України. Дякую всім за глибину аналізу та щиру залученість до розмови», – зазначив він.