Нещодавно завершився ІІ-ий Міжнародний літературний конкурс імені Марії Урбанської. Метою якого є вшанування пам’яті Марії-Ружі-Флорентини Урбанської – покровительки освіти, меценатки, яка поставила на перше місце служіння людям.

Цьогоріч до участі у літературному змаганні зголосилися 30 авторів з різних куточків України, Польщі і США, які запропонували на розгляд журі 32 оригінальні твори різних жанрів. Переможців визначали у двох номінаціях: «Поезія» та «Проза». До слова, усі роботи були зашифровані. Кандидатка наук з соціальних комунікацій, доцентка кафедри української преси факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Галина Володимирівна Яценко здобула перше місце у номінації «Проза», презентувавши оповідання «Твоя М.». Про це повідомляє прес-служба університету.

«Ця перемога для мене є дуже важливою, адже цього року вперше відкрила для себе цю непересічну особистість із дуже трагічною долею. Моя участь у цьому конкурсі та переможне оповідання «Твоя М.» ‒ це данина пам’яті видатній  меценатці, яка допомогла здобути освіту сотням дітей на Сокальщині, пожертвувала свій родинний палац у Тартакові для організації школи. Це духовне схиляння перед шляхетною жінкою, адже цьогоріч виповнюється 145 років від дня її народження», – розповідає Галина Яценко.

Водночас Галина Володимирівна ділиться і враженнями від роботи над конкурсним твором: «Коли писала це оповідання, то внутрішньо прожила з нею кожен етап її життя: дитинство, львівські гостювання у бабусі, яка опікувалася сиротинцями та акторами театру Скарбека, уроки Марії Урбанської для сільських дітей, львівський період її зрілого життя. Усі ці спогади я нанизала на тятиву її напнутого болю через неможливість повернутися в Україну, займатися організацією шкільництва».

Щиро вітаємо Галину Яценко з підкоренням чергової літературної вершини і здобутою перемогою!

Марія-Ружа-Флорентина Урбанська (1876-1942) була останньою власницею Тартаківського маєтку, що на Сокальщині. Ще дівчинкою, отримавши добру монастирську освіту, вирішила присвятити себе служінню людям та Богові. Бо вже з дитинства почала розуміти, як важлива підтримка тим, хто її потребує. Марія, її мати та бабуся за власні кошти навчали дітей з бідних родин. Підтримуючи фінансово освітній центр у Тартакові, своєї власної родини Марія так і не створила, а опікувалась своїми племінниками та сільськими дітьми. А Тартаківський палац Лянцкоронських-Урбанських вона заповіла дітям Сокальщини. У 1940 році радянська влада вислала Марію Урбанську на спецпоселення у Сибір. Після п'яти ув'язнень та амністії Марія залишилася жити у Йошкар-Олі. Та 2 вересня 1942 року від виснаження та після перенесених хвороб Марії-Ружі-Флорентини Урбанської не стало. Її душа відійшла у Вічність. Але активна громадська позиція цієї шляхетної жінки, її завзятість до справ шкільництва та благодійництва залишили по собі добру пам'ять та велику повагу серед мешканців Тартакова. А в палаці, що колись їй належав, ще донедавна розташовувалась школа, в якій отримала освіту не одна сотня місцевих дітей.

Світлина із сайту litcentr.in.ua