Так що ж робить нас українцями? Одягнена на свята вишиванка? Посаджена калина біля хати? Чи Україна, у якій живемо?

Насправді цього не достатньо. Необхідно ще й вивчати історію свого народу, його мову, звичаї і культуру. Бо «...творячи свою національну державу, мусимо правильно розуміти сучасне, а це не можливо без знання своєї минувщини"(І.Ворончук).

«Історія — це ліхтар у майбутнє, який світить нам з минулого»(В.Ключевський).

19 травня у департаменті освіти і науки ЛОВА організували круглий стіл на тему «Концептуальні основи нової моделі шкільної історії». До участі у круглому столі запросили науковців, громадських діячів, вчителів, голів методичних об’єднань вчителів історії в територіальних громадах Львівщини.

Повномасштабна війна, розпочата росією проти України, ставить нові виклики, зокрема і перед освітніми програмами, відповіді на які мають давати передовсім фахівці-історики.

Ініціативна група науковців та педагогів, основу якої складають автори «Львівської ініціативи», пропонує в рамках шкільної програми не обмежуватись поверховим переглядом чинних програм історії України та всесвітньої історії. В умовах неприхованої агресії росії необхідна нова модель викладання історії. В її рамках важливі епізоди вітчизняної історії у формі оповідань вивчались би вже в початковій школі, а історична пропедевтика поширювалась би на 5-6 класи, як це передбачено Державним стандартом базової середньої освіти (2020р.). Починаючи з 7 класу, у межах, як мінімум, трьох годин на тиждень, слід викладати єдиний курс історії України, у якому вітчизняна історія була б представлена в контексті європейської і світової, як це є, наприклад, у сусідній Польщі. 

«Потреба вивчати у закладах загальної середньої освіти України єдиний україноцентричний курс історії назріла давно. Викладання паралельно двох курсів – історії України і всесвітньої історії – навіть у 1990-х було анахронізмом. Збереження традиційного для СРСР дуалізму шкільної історії насамперед свідчить про тривалу відсутність професійного порозуміння серед українських істориків та наявність серед учительства чималої частки людей, які не уявляють собі, що сюжети української історії в контексті світової зроблять її більш зрозумілою і багатшою, чи, як казав видатний британський історик Арнольд Тойнбі, «розумодосяжною», — наголосив один з організаторів круглого столу, член Експертної ради при департаменті освіти і науки ЛОВА Роман Пастушенко.

На курсах підвищення кваліфікації вчителів не вчили і зараз не вчать синхронізувати сюжети української історії із зарубіжними подіями, які їх увиразнюють чи пояснюють. Внаслідок лінійного викладу матеріалу актуальні для формування свідомого громадянина  України проблеми розглядаються лише в 11 класі. Причому вивчення періоду незалежної України припадає на квітень-травень, коли учні активно готуються до ЗНО. Запроваджений у 10-х класах теоретичний курс громадянської освіти, не маючи підґрунтя у формі історичного досвіду громадського життя та прикладів громадянської поведінки, не виконує свого призначення.   

Щодо чинних програм, то вони, на думку частини фахівців, продовжують значною мірою відтворювати постколоніальний погляд на історію України. При розгляді окремих тем, наприклад, пов’язаних з існуванням Русі, Козацькою добою, Другою світовою війною, відчувається міфологічність та розмитість трактувань, узалежненість від радянських і російських наративів. Шкільна історія як предмет усе менше відповідає на запити школярів.

До обговорення питань базових засад сучасної загальної історичної освіти долучився доцент кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка Мар'ян Мудрий,  виклавши основні положення. Серед запропонованих можна виділити наступні: націленість на формування свідомого громадянського суспільства, системність та логічність мислення школярів, подолання надмірного навантаження змісту навчання, представлення історії України в контексті зв'язків з європейською та світовою історією.

Щодо наповнення освітніх циклів було запропоновано розставити змістовні пріоритети між класами так, щоб досягти змістовної цілісності, включити до навчальних курсів історичні сюжети та надати можливість учням та педагогам розглядати освітні цикли в контексті історичних подій, а також створити внутрішню інтеграцію, аби сконцентруватись на вибраних темах, навколо яких був би зібраний навчальний матеріал.

Жваве обговорення розпочалось стосовно питання про створення єдиного українськоцентричного курсу історії, що поєднував би всесвітню історію та історію України. Курс всесвітньої історії має бути переоцінений у контексті зв'язків з українською історією, поняття якої відповідно до цього треба розширити за рахунок включення поняття зовнішніх відносин, зарахувати до національної історії раніше виключені групи населення, а також сюжети, пов'язані з історією та культурою інших народів.

Активна дискусія велась навколо питань концепції нового інтегрованого курсу, оскільки подальшої розробки потребуватиме освітня програма, методика викладання, вибір між лінійною та концентричною структурами. До вивчення пропонувалось додати не лише загальнонаціональну історію, а й історію окремих регіонів України.

Ірина Костюк, методист Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, яка є співавтором Державного стандарту для модернізації шкільної історичної освіти, зазначила:

«Стосовно концентрів розмови ведуться вже дуже давно. Проблема полягає в тому, що історія — хороший і важливий предмет, але її забагато. Дуже велике навантаження не дає результату, тому що насправді не відповідає дитині на питання, яке місце її країна, суспільство, народ, рід і вона сама займає в цьому світі. Тому мені б хотілося, щоб 10 клас, який виглядає як адаптаційно-перехідний до профільної школи, завершував курс історії. Треба подумати, що можна викинути із сюжетів без втрати світогляду та розуміння цілісності процесів. І це є найскладніше питання. Тут можливий конфлікт між академічною та шкільною історією».

Учасники круглого столу погодились направити в Міністерство освіти і науки України листа з пропозиціями та тезами дискусії, з метою створення під його егідою робочої групи для напрацювання оновленої концепції шкільної історичної освіти і обговорити цей документ на всеукраїнському рівні.