25 травня 2022 року на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка відбулась серія доповідей «Журналістська діяльність як поле бою (про жертв війни у сфері журналістики)». Повідомляється на сайті ЛНУ.

Захід провели в рамках Всеукраїнського фестивалю науки – 2022. До події мали змогу долучилися студенти й працівники факультету журналістики, а також усі, хто знайшов у собі бажання дізнатися більше про людей, які віддали життя у боротьбі за Правду.

«Перемога у війні багато в чому залежить не лише від матеріальної зброї, але й від багатьох інших чинників, одним з яких є правда. Багато журналістів воюють на інформаційному фронті, щодня показуючи світові те, що відбувається в Україні, борються з брехнею, обстоюють історичну справедливість. Ворог добре розуміє, яку роль відіграє правда, і тому, на жаль, журналісти часто стають жертвами російських атак. Наш захід є сумним, бо ми згадуємо тих, кого вже немає. Але наше журналістське середовище має обов’язок вшанувати тих колег, які віддали свої життя у війні. Надзвичайно важливо пам’ятати про них та переказувати їхні подвиги наступним поколінням», – звернулася до учасників заходу Мирослава Рудик, доцентка кафедри теорії і практики журналістики факультету журналістики, та додала, що «ми не можемо забути й тих колег, хто зараз захищає нашу країну не словом, а зброєю. Серед воїнів теж є багато журналістів, зокрема, випускників нашого факультету».

Студенти пригадали імена журналістів, чиї життя забрала війна росії проти України, розповіли про їхні професійні здобутки, роботу в умовах бойових дій, ділилися останніми роботами медійників та аналізувати реакцію світу на загибель борців за правду. Прозвучала  доповідь про українського фотокореспондента, документального фотографа Макса Левіна, який загинув від умисних пострілів окупанта, висвітлюючи російське вторгнення в Україну 2022 року; про діяльність загиблого медійника Олександра Махова, який став 24 журналістом, що відійшов у Вічність через війну росії проти України; про життєвий і професійний шлях журналістки «Радіо Свобода» Віри Гирич, чиє життя забрала ворожа ракета, що влучила в її дім.

На завершення заходу студенти розповіли про випускника факультету журналістики, командира взводу 24-ої окремої механізованої бригади, Героя України Тараса Матвіїва, відтворили спогади рідних та друзів про журналіста, виокремили потужні фрази з його творчого доробку та максимально наблизили слухачів до розуміння того, якою гідною, світлою та вольовою людиною був Тарас Матвіїв. А на завершення розповіді прозвучали слова, які він написав незадовго до своєї загибелі:

«Як будете ховати? Це не заповіт. Прохання: будьте гідними ранкового сонця! Як сказати, щоб вас пройняв мій біль?! Біль чорної матері, біль землі потривоженої… Коли почуєте стогін вітрів сходу — не виправдовуйте свою черствість буднями, не виправдовуйте пристосуванством нервової системи.  Які то будуть жнива цього літа?! Рясні… І маки в житі. І ви вкотре не пропхнетесь у вагон метро через бісову множинність зайвих тіл. Проклинаючи час, заплющіть очі, згадайте про маки в житі…»

Нагадаємо, що Тарас Матвіїв народився 18 лютого 1989 року у Жидачеві Львівської області. У 2011 році завершив навчання на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Працював журналістом у львівських та київських ЗМІ, вів блог у виданні «Львівська мануфактура новин». Новітній Герой України був активним учасником Революції Гідності у складі ІІІ-ої сотні Самооборони Майдану, а до грудня 2019 року – депутатом Жидачівської районної ради. У 2015 році Тарас Матвіїв зголосився стати воїном окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. Упродовж останнього року життя Захисник України проходив службу за контрактом у 24-ій окремій механізованій бригаді імені Короля Данила. Тарас Матвіїв загинув 10 липня 2020 року під Троїцьким, що на Луганщині. Ціною власного життя він врятував від смерті двох побратимів, витягнувши їх із палаючого бліндажу.

Майбутні журналісти зазначили, що вони відчувають гордість навчатися на факультеті, де навчався Тарас Матвіїв, ходити тими ж вулицями, сидіти в тих самих аудиторіях.

«Ви доклали зусиль для того, аби зберегти цю важливу і надзвичайно цінну пам’ять про наших колег, чиї життя забрала війна. Мені дуже хочеться, аби на фасаді нашого факультету більше не з’являлося нових меморіальних таблиць молодим людям, які захищають нашу країну, а працівники Університету, його випускники, поверталися живими, і ми мали змогу спілкуватися з ними, переймати досвід та разом працювати на благо нашої держави», – звернувся до студентів Андрій Яценко, заступник декана факультету журналістики, та побажав усім перемоги.

Додамо, що за даними Інституту масової інформації станом на 19 травня від обстрілів російських окупантів з початку їхнього широкомасштабного вторгнення в Україну загинули 28 журналістів. З них – сім журналістів під час виконання ними професійних обов’язків та 21 – як учасники бойових дій або внаслідок російських обстрілів.