У Львівському обласному Будинку вчителя організовано і проведено зустріч з поетесою, членом Спілки письменників України Любов’ю Горбенко на тему «Невідома Луганщина». У зустрічі дистанційно взяли участь педагоги м. Львова та області.

У вступному слові старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, кандидат філологічних наук Ганна Войтів розповідаючи про творчість Любові Горбенко, підкреслила, що в час, коли росія веде загарбницьку війну проти України, важливо зберігати єдність, поглиблювати знання про всі українські землі, зокрема й про Луганщину.

Любов Горбенко розпочала виступ із історії заселення Донбасу (Дикого Поля) козаками чотири століття тому, заснування слобод, розведення садів, баштанів, оборону цих східних рубежів. Спираючись на дослідження Григорія Половинка «Донбас – земля запорожців», доповідачка аналізує причини демографічних змін на Луганщині після зруйнування Запорізької Січі у 1775 році, масове заселення її представниками інших національностей, у тому числі росіянами, затирання у пам’яті корінного населення історії краю, яка все ж таки збереглася, зокрема у топонімах: Байдівка, Горіхова Балка, Колядівка, Чубарівка, Сметанівка, Золотарівка, Білогорівка, Привілля, Кремінне, Чабанівка, Тополівка та інших, у питомо українських іменах, поширених ще у середині XX ст.: Оверко, Омелько, Тихін, Одарка, Ївга, Катря, Гаврило, Докія, Лукія, Уляна та ін. Натомість назви російських населених пунктів звучали так: Спєваковка, Мєтьолкіно, Нахаловка, Тракторовка, Трьохізбинка та ін. На конкретних прикладах Любов Горбенко пояснює причини переселення у 30 – 50 роках ХХ ст. різнорідних «совєтських граждан», які русифікували Донбас, згадує про конфронтацію між «українськими» і «кацапськими» селами, відмінність між ними, різницю у поведінці, побуті, цінностях. У виступі відзначено суцільне безвірство, алкоголізм, схильність до грубої лайки серед російськомовного населення і християнський світогляд українців, який, наприклад, виявляється у поширених фразеологізмах: «Хто по правді живе, тому й Бог дає», «Бог – не теля: бачить звідтіля», «Або світ пропаде, або до правди дійде», «Справедливого чоловіка й Бог любить» та ін. Доповідачка згадала своїх дідів і батьків, типових українців, працьовитих, талановитих, «квітучу мову слобожанського степу», подала приклади лексики, яка засвідчена ще у словнику Бориса Грінченка, згадала шанобливе звертання на «Ви» до родичів, сусідів, виконання старовинних українських пісень.

Свою розповідь Любов Горбенко завершила словами:

«От за таку Луганщину, за такий Донбас воюють нині наші хлопці. Ось таким він був і, щиро вірю, таким і стане, коли виженемо ворога і спаде облуда з очей деяких моїх земляків».

На завершення прозвучали патріотичні вірші поетеси.

Учасники зустрічі емоційно реагували на виступ Любові Горбенко: ставили запитання, висловлювали бажання глибше ознайомитися з її поезією.